 |
    |
 |
|
|
 25.02.2008 Олесь Довгий: «Я Київраді не вихователька». Главред Олесь Довгий - рідкісний приклад сучасного яппі. У свої 27 він має серйозні статки, вміння носити Brioni, посаду секретаря Київради та непогані політичні перспективи. Недоброзичливці й досі судачать, що кар’єра Олеся Станіславовича стала можливою лише завдяки батьку – депутату кількох скликань і колись серйозному гравцю на ринку телекомунікацій. Сам син свого батька стверджує, що завжди буде вдячний татові – але не за кар’єру, а за освіту і виховання, котрі й стали запорукою його успіху. Бо втриматися на вершині Київради, котру перманентно трясе від скандалів, Довгий-молодший зміг лише завдяки власним здібностям. На відміну від політиків старшого покоління – українських хіппі, ладних пересваритися через дрібниці – Олесь демонструє здатність до компромісів, хист переговорника та гру на перемогу. І цілком може статися так, що одного дня, коли нинішні столичні можновладці відійдуть від справ, Олесь Станіславович виявиться одним з небагатьох, хто залишиться при своїх. Бо покоління хіппі – вже історія, а красунчики-яппі – це назавжди? Лесю, скажіть, що, окрім зросту, заважає вам стати великим політиком? Нічого собі, початок! (сміється) Зріст компенсується прізвищем – Довгий. А якщо серйозно, мені нічого не заважає стати політиком. Мені лише 27 років і я сподіваюся, що моя кар’єра лише починається. Непоганий старт, але за умови, що ви впораєтеся з Київрадою. Адже ваша ситуація зараз нагадує парламентську: там молодий перспективний Яценюк не може розблокувати роботу, ви вже три тижні не збираєте Київраду. Чим викликана затримка у роботі Київради? Знаєте, я чудово розумію Арсенія Петровича, він як в український казці – без вини винен. Але ж не можна екстраполювати на головуючого всі проблеми, котрі виникають між політичними силами. І Арсеній Петрович певною мірою заручник цієї ситуації. Цієї ситуації чи коаліції? (посміхається) Безумовно, люди, які настоювали на формування коаліції у кількості двісті двадцять сім голосів, своїм бажання за будь яких умов отримати владу , поставили під удар діяльність всього парламенту. При 227-ми голосах Верховна Рада не може апріорі бути робочою у практичному сенсі. Для плідної роботи потрібна переконлива більшість, за формулою більшість плюс 15-20 %. І Арсеній Петрович просто є заручником ситуації. Хоча я переконаний, що, враховуючи особисті якості і дипломатичний досвід Яценюка, кращої кандидатури на посаді спікера годі й шукати. Давайте повернемося до аналогій з Київрадою. Яценюк не може розблокувати парламент, ви переносите засідання Київради. Чому? Тому що рішення ухвалене представниками більшості фракцій, є обов’язковим до виконання. Ви повинні розуміти, що Секретар Київради – це комунікатор між фракціями, які представляють різні політичні сили. Я особисто не чув жодних системних зауважень ні від депутатського корпусу, ні від київського міського голови щодо організації процесу. А якщо ці зауваження є, то вони стосуються вже ухвалених рішень і носять виключно політичний підтекст. Це при тому, що, на відміну від мого попередника, я маю на третину збільшену кількість депутатського корпусу, а відтак збільшену кількість профільних комісій. У Київській міській раді більше десяти фракцій , і з кожною треба знайти спільну мову. Усі вони в незалежності від бажання і від коментарів наших опонентів, демонструють можливість і здатність Київської міської ради працювати. Тому всі ці теревені про відсутність більшості і нездатність Київради працювати я сприймаю виключно як хворобливі мрії наших опонентів. Насправді, навіть на відміну від сьогоднішньої Верховної Ради, Київська міська рада демонструє абсолютну працездатність. На ваших очах, іноді навіть з боями, але ми довели: політична криза, яку намагаються прищепити і Київраді, не здатна зупинити прийняття рішень, необхідних для функціонування столиці. І за два роки, поки я є секретарем Київради, практично всі засідання відбулися, і всі рішення, які були необхідними для міста, були підтримані та прийняті. Дозвольте додати у ваш оптимізм ложку дьогтю: останнім часом рішення, необхідні команді Черновецького, ухвалювалися більшістю в один голос. Принципові рішення ніколи не ухвалювалася простою більшістю! За останні півроку зал Київради демонстрував прийняття рішень, ухвалені 70-75 голосами, з більшості питань. Окремі, край важливі, питання, як то бюджет або програма Євро-2012, Київрада ухвалювала майже одноголосно! І при тому, що настільки полярні амбіції існують усередині зали, одностайні голосування можливі. Хоч це і нескромно, я такі голосування сприймаю як певний комплімент собі, своїй роботі по узгодженню позицій усіх фракцій. Олесю Станіславовичу, ви не зовсім точні, коли говорите, що до вас не було претензій за час головування на сесії. Навіть голова регламентної комісії Віталій Ярема в інтерв’ю «Главреду» говорив, що постає питання про відсторонення секретаря Київради на деякий час від виконання обов’язків через порушення регламенту. Наразі все частіше говорять про відставку секретаря Київради. Скажіть, будь ласка, ви розцінюєте ці заяви як певне політиканство, чи під ними все-таки є підґрунтя? Навчився не реагувати на пустопорожні заяви, і не витрачаю час на їхній аналіз. Це – щодо відставки. Тепер про зауваження з боку регламентної комісії. Я би злукавив, якщо б сказав, що за час мого головування на пленарних засіданнях не відбувалося порушень регламенту. Регламент – це досить ґрунтовний документ, який встановлює непрості рамки, і для того, щоб систему опанувати, потрібен був певний час. І без помилок цей час, звичайно, не пройшов. Інша справа, що одні на помилках вчаться, а інші їх не поважають. Якщо ви проаналізуєте останні засідання, то навряд чи досить багато почуєте про порушення головуючим норм регламенту. При цьому більшість порушень регламенту спостерігаються з боку опозиційної частини депутатського корпусу – бійки, сварки, вульгарщина. Я не вихователь, і на жаль, не маю інших важелів для забезпечення порядку, окрім зауваження чи прохання припинити стрибати по залі. Я ж не буду з ременем за деякими депутатами бігати, їй Богу! І все ж, чому Київрада наразі не проводить засідань? Що сталося? Черновецький втратив більшість? Ні, пленарні засідання були відстрочені не через відсутність кворуму. Навпаки: більшість Київради мене підтримує, і всі ті важливі рішення, які потрібно було прийняти, ми відстояли. Сьогодні якихось рішень, які би потребували першочергового розгляду, немає. Тому депутатський корпус вирішив, що до завершення розслідування по діяльності «Еліта-центру», сесії не буде. Я ніколи не підтримуватиму людей, котрі піаряться на людському горі. Проблема з «Елітою» вимагає вирішення, а не популізму, і ті депутати, які реально хочуть допомагати, працюють щоденно в відповідній комісії. А ті ж, хто прагне тільки політично підігрівати цю бучу, свідомо не беруть участі у вирішенні питань «Еліта-центру». Їм треба, бачте, прийти на сесію, на яку вони не ходили два роки. І використовуючи прямий ефір просто забрати час тих депутатів, які налаштовані на працю. Тому – я переконаний – протягом наступного тижня ми допрацюємо питання по «Еліта-центр», тоді ми зберемо сесію, ухвалимо рішення. Хочеться вам вірити, але існує й інша версія, чому не працює Київрада. У зв’язку з уведенням в дію імперативного мандату, 15 депутатів від фракції БЮТ, котрі перейшли у більшість, позбавлені депутатства. І більшості фізично не існує. В той же час, якщо вірити деяким сигналам, наразі активно відбувається процес формування нової більшості Київради. Цілком можливо, що у разі досягнення домовленостей, ваша посада стане своєрідною розмінною монетою у них. Ви не боїтеся, що за той час, поки не відбуваються сесії, станеться так, що ви вже зайдете до цієї зали зовсім в іншому статусі? Я можу боятися втратити друга, а не втрати посаду. Це – по-перше. По-друге, хочу зауважити, що рівень повноважень секретаря Київради, ступінь його впливу на процеси відчувається тільки тоді, коли є на те воля міського голови. У нашій команді така довіра існує. І будь-яка інші людина, яка була би на цій посаді за сьогоднішніх умов, переконаний, не буде мати можливості консолідувати голоси. Будь-хто на моєму місці матиме ситуацію, аналогічну до Верховної Ради. Звідки така впевненість? З досвіду. Я два роки вчився шкірою відчувати кожного депутата, кожну фракцію, всі процеси. І повірте мені: будь-які реальні, підкреслюю — реальні – кроки стосовно формування іншої більшості не можливо сьогодні здійснити у таємному режимі. Я маю робочі, ділові, а іноді й дружні стосунки з більшістю депутатів Київради, включаючи опозицію. І я абсолютно відслідковую ситуацію, тримаю руку на пульсі усіх процесів, які відбуваються у Київраді. Окрім того, я розумію юридичну складову питання. За умови того, що міський голова не погоджується з рішенням сесії про заміну секретаря ради, накладається вето. Для його подолання потрібен вісімдесят один голос. Це нереально. Питання руба: заміна секретаря Київської міської ради неможливе, якщо цього не хоче голова міста. Чи є у вас впевненість у тому, що Леонід Черновецький вас не здасть? Я не допущу такої ситуації у житті, щоб мене хтось здавав. Я вважаю себе порядною командною людиною. Звичайно, є зауваження, які мені робить міський голова стосовно тих чи інших процесів, і це нормально, я намагаюся їх враховувати в своїй роботі. Але напруження між нами немає! Невже? А здається, що останнім часом ви не дуже демонструєте спільність у поглядах з Леонідом Михайловичем? В усьому світі ви не знайдете двох людей з однаковими поглядами. Наприклад, стосовно діяльності держадміністрації і фаховості та оцінки роботи деяких заступників міського голови по лінії адміністрації. Леонід Черновецький одночасно займає посади голови Київської міської ради та голови адміністрації. І у зв’язку з тим, що я здебільшого займаюся депутатським корпусом, а міський голова, добре про все поінформований по раді, більшу частину часу замається адміністративним управлінням міста, то у нас різні оцінки. Я навіть не виключаю, що наступні пленарні засідання можуть початися із ініціювання мною особисто висловлення недовіри Київською міською радою деяким заступникам Леоніда Михайловича по лінії адміністрації. Прізвища цих заступників ви можете назвати? Думаю, ви їх почуєте найближчим часом. Ця ваша ініціатива викликана тим, що ви збираєтеся відтінитися від пана Черновецького? Я ще раз підкреслюю, що я – командний гравець. Навіть опоненти визнають послідовним моїх дій, Команда, з якою я прийшов до Київської міської ради залишається абсолютно цілісною, і тільки примножує свої сили. Нормальним явищем для кожної молодої команди є суперечки всередині та формування єдиної точки зору стосовно тих чи інших питань. Але маючи дискусію всередині, ми приходимо до єдиної точки, і всі без виключання, прийнявши колективне рішення, його виконують. Але хіба не можна говорити, що зараз ваша команда розпадається? Навіть двоє голів районів, представники вашої команди… …вони не є представниками нашої команди. Але вони представники Черновецького у районних радах. Так от, Захаричев і Романенко, все-таки впали із цієї вашої обойми. Більше того, вони так прославилися, що навіть Президентові довелося писати указ, створювати комісію для того, щоби перевіряти їхню діяльність. Дана ситуація якраз є яскравим прикладом нашої позиції по відношенню до будь-якої людини, яка намагається порушити командність, і, скажімо так, розміняти свою принциповість. Говорячи про Романенка, я хотів би зазначити, що це людина, яка пройшла і стала депутатом за списками Блоку Черновецького. Але фахово Романенко не справився з роботою керівника району. І наша фракція запропонувала пану Романенку залишити цю посаду, запропонувала альтернативні посади, на яких він міг би повчитися і підготуватися фахово. Ми отримали відмову. І лише після цього міський голова особисто направляв документи до Президента. І указ Президента стосовно перевірки діяльності жодним чином не був новиною для нас. Навпаки, був результатом спільної роботи Київської міської ради та Секретаріату Президента по наведенню порядку у місті і очищенню від таких людей, як Романенко. Сьогоднішня виборча законодавча база має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, київський міський голова очолює одночасно і Київську міську раду, і адміністрацію, і це дозволяє більш скоординовано приймати рішення та ефективно діяти. Але, з іншого боку, ми пожинаємо плоди того, що голова району може бути обраний лише серед депутатів, які пройшли по спискам в ту чи іншу районну раду. Пропорційна система не передбачає фахової підготовки тих чи інших людей перед включенням до списку. І таким чином, у тому числі і в Подольському районі, ми зіштовхнулися з ситуацією, коли серед депутатів, серед яких треба вибрати, немає достойної належної кандидатури на голову районної ради. Можливо, це запитання до тих, хто списки формував вашого блоку? По формуванню списків питання є до всіх без виключення політичних партій. Формуючи списки районних рад, ми – чесно зізнаюся – навіть не розглядали варіант того, що хтось із наших депутатів буде очолювати район. Кожен із людей, які стали депутатами, є членами нашої політичної сили, були активними учасниками передвиборчої кампанії, несли відповідальність за якусь кількість будинків, або мікрорайон, або квартал. Але не можуть ці люди, на жаль, сходу скакнути до рівня управління районом. Приклад голови Подільського району це довів. Що ж стосується керівників районів загалом, то якби ми мали більш жорстку виконавчу дисципліну, я вас запевняю, що жоден голова району не залишився б сьогодні на посаді. ?! Тому що жоден із них не отримує найвищої оцінки в реалізації ініціатив, які прийняті Київською міською радою. Дивлячись на їхні результати, я б особисто більшість із них поганою мітлою би гнав, і навіть близько до районної чи Київської адміністрації не допускав! І всі ці моменти наша політична сила врахує при формуванні списків наступного разу. Ми на порядок піднімемо рівень фаховості серед кандидатів в депутати. А вибори, до речі, скоро? Чи можна сказати, що загроза перевибори в Київраді, про необхідність яких так багато говорила, зокрема, прем’єр-міністр України, відступила тимчасово? По-перше, я вдячний нашій опозиції за те, що вона, нехай і деструктивними методами, але завжди тримала нас у тонусі. І завдяки їм ми набагато швидше і динамічніше розвиваємося, вчимося, набагато пильніше ставимося до своєї роботи, і завдяки їм наша команда стала набагато сильнішою, ніж могла би бути за спокійної погоди. Друге. Ви там назвали конкретне прізвище, і назвали її позицію. Так, це прізвище Тимошенко, і БЮТ обіцяв перевибори у Києві. Так. І я хотів би нагадати команді, яка очолюється цією людиною, що вони вже не опозиція, а діюча влада. І на сьогоднішній день я звертаюся до керівництва Блоку Юлії Тимошенко з проханням у черговий раз «накрутити хвоста» і провести роз’яснювальну роботу серед своєї фракції у Київраді, і поставити їм нові завдання. Новим завданням БЮТ у Києві повинна бути не робота на деструктив, на створення якихось проблем, а робота над конкретними показниками і покращенням життєдіяльності столиці, за яку в тому числі несе велику відповідальність уряд. Я розумію, що керівництво зазначеної політичної сили має дуже багато клопотів зараз, в тому числі у Верховній Раді, і відповідно можливостей або часу для зустрічей з Київською міською радою у них немає. Але я звертаюся з проханням все-таки знайти таку можливість і змінити систему координат означеної фракції у Київській міській раді. Бо не може БЮТ бути на держаному рівні у владі, а в Києві – в опозиції. Хай визначаться зі своїм місцем у політиці. Усе ж таки, перевибори будуть? Я не бачу жодних легітимних підстав для них. Я бачу лише величезне бажання у деяких політиків, які не можуть змиритися з тим, що вони програли минулі вибори, прийняти у них участь достроково. Якщо все таки перевибори відбудуться, ви братимете у них участь у складі команди Черновецького? Чи спробуєте зразу «стрибнути» до Верховної Ради? Я не бачу жодної політичної сили у Верховній Раді, з якою би я міг або хотів піти разом до Верховної Ради. І в разі, коли б така можливість у мене була, то я би хотів стати членом якоїсь нової політичної сили, яка б складалася із молодих, амбіційних, професійних політиків, патріотів, я не хочу бути бараном у натовпі, де рейтинг партії залежить не від дій і позицій її членів, а від прізвища лідера та його особистого рейтингу, як це відбувається у Блоці Юлії Тимошенко, або Блоці Литвина. Країні потрібна ідеологія, яка б не була залежною від політичних розкладів, а визначала їх. Це має перспективу, і це те, чого на сьогоднішній день потребує Україна. На жаль, Верховна Рада нагадує сьогодні добротний килим, який залежався, і для того, щоби він знову заблищав, його потрібно гарно витріпати, змести порох… На чистому сніжку? На чистому сніжку. Мусять прийти нові люди. І між іншим, у даному випадку, голова Верховної Ради один із яскравих прикладів людини, яка є людиною нової формації, і яка здатна до нових креативних підходів у політиці. Я би сказав навіть, що голова нинішньої Верховної Ради Арсеній Яценюк — є одним із небагатьох політиків, яких я ставлю собі за приклад. Ви говорите про те, що пішли б в нову команду, в нову політичну силу. От наразі на уламках «Нашої України» під керівництвом Віктора Балоги така сила і створюватиметься. Мої коментарі не мають жодного відношення до тих чуток, які ходять про формування нової політичної сили. Я дав абстрактну відповідь на ваше запитання про перспективи, без прив’язки до будь-якої політичної сили. Я є секретарем Київської міської ради. Та робота, якою я займаюся, мені цікава, і та кількість планів, яка повинна бути реалізована нашою командою на міському рівні, забезпечить мене роботою не на один рік. І тільки коли за моїми плечима будуть відчутні результати, я прагнутиму вийти на інший рівень політики. Це може бути і Верховна Рада. Але ж поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Якщо ви говорите, що ви хочете вічно сидіти у Київській міській раді… Ні, питання не в тому. Я просто не хочу бути депутатом Верховної Ради, котрий протирає штани, не демонструючи власної позиції або взагалі не ходить на засідання, задовольняючись виключно депутатською недоторканністю. Я хочу бути політиком, який приноситиме користь своїй державі. Ой, це так пафосно! Зате щиро. Я не хочу опинитися на місці людини, як ми говорили про деяких районних керівників, яка береться за «гуж, який він не дюж». Тому я свідомий, що якусь кількість часу я маю провести, примножуючи свої знання, поглиблюючи своє розуміння, і реалізовуючи свої ініціативи на міському рівні. Це як у комп’ютерній грі: поки не впораєшся, не перейдеш на наступний рівень. Кожна людина йде у владу, бо має якусь конкретну мету. Ющенко хоче привести Україну до Європи і в НАТО, наприклад. А щось абстрактне покращити, чогось навчитися – це складно зрозуміти. Яка ваша мета у політиці? Поки що моя мета – забезпечити стабільну нормальну роботу Київради. Я поки що не є учасником таких процесів, як вступ до НАТО, євроінтеграця, або якихось транснаціональних і загальносвітових тенденцій. Я секретар Київської міської ради, який в тому числі мислить категоріями звичайного киянина. З одного боку у мене дуже прості, а з іншого – дуже складні завдання. Мене цікавлять конкретні речі. Збільшення вашої заробітної плати, покращення ваших житлових умов, покращення інфраструктури міста, в якому ви живете. І тільки після того, коли ви побачите зміни на дорогах, коли ми добудуємо нові сміттєпереробні заводи, коли ваш двір стане набагато чистіший, коли ваші батьки-пенсіонери дійдуть за рахунок муніципальних доплат до того рівня, який дасть їм можливість без вашої допомоги нормально існувати, коли вчителька вашої дитини у школі перестане збирати батьківські побори на ремонт, коли вам лікар не видаватиме список ліків, отоді ви зможете замислитися над більш філософськими глобальними матеріями. От я на сьогоднішній день є членом команди, яка займається конкретними речами. А потім я думатиму, як змінити світ. Півтора року тому в інтерв’ю «Главреду» ви вже розповідали, як буде добре у Києві скоро. Де результат? Він є. Я визнаю, що певний романтизм, який був присутній мені як молодій людині, яка, можливо, тоді не достатньо глибоко розуміла процеси життєдіяльності міста, був притаманний. Але результат, хай і не так швидко, як хотілося б, але є! Якщо ми говоримо про основні проблеми і реформи, як-то: транспортну, медичну, реформу освіти, реформу житлово-комунальної сфери, — це ті процеси, які потребують не лише опрацювання концепції, а їх реалізацію. І кожен із цих процесів пов'язаний із декількарічною щоденною кропіткою роботою. Для прикладу візьмемо транспортну галузь. За весь останній рік начебто нічого не зроблено. «Пробки» стають тільки гіршими, ситуація з трафіком погіршується, ніяких особливих змін на краще не видно. Люди думають: влада погана. Будучи зсередини процесу, я вам доповідаю, що ми вперше в історії Києва запланували за рік закласти будівництво сімнадцяти розв’язок і реконструкцію основних площ. Кожен з цих об’єктів – це пів кімнати документації, технічних розрахунків, формул бетону, інженерних креслень, громадських слухань. Всієї цієї роботи киянам не видно, але вона не зупиняється ні вдень, ні вночі. Зараз наша команда знаходиться на етапі реалізації проекту. І саме складне у будівництві будь-чого – це підготовка, вже пройдено. Ще за рік-два проекти будуть реалізовані. Дозвольте вас перебити. Нещодавно я повернулася з Арабськх Еміратів, думаю, ви там бували. Так от, мене вразило дві речі. Перша — заповідь шейха про те, що ніщо у світі не може перевищувати у часі найбільше творіння Аллаха людину, і немає нічого в Еміратах, що будується довше дев’яти місяців. Друге. Тільки у Дубаях на цей рік заплановано збудувати 22 000 об’єктів. І знаєте, з тонами документацій, розв’язками, дорогами та автобанами. Сьогодні некоректно порівнювати Київ з Дубаями. Але брати їх за приклад у багатьох питаннях потрібно. Ми повинні прагнути віднайти ту модель, коли від моменту задуму до моменту повної реалізації проходитиме не декілька років, а як ви говорите, до дев’яти місяців. Це теж одна із важливих складових у розумінні будь-якого сучасного менеджера. І опанування цих прийомів, і вдосконалення ефективності, швидкості будівництва, у тому числі соціальних об’єктів, це теж є однією з наших програмних складових. Ми говоримо про Дубаї, але основна різниця між нашими країнами – це рівень їхньої фахової підготовки і заробітної плати. Бюрократичні піраміди на всіх рівнях держави – сталі, там працюють у більшості своїй люди ще тієї формації, люди, які не сприймають сучасних методологій, і люди, яких потрібно підсилювати цими сучасними методологіями, мислення яких потрібно змінювати докорінно. Мені доводиться боротися з нашим виконавчим апаратом, у якого є розуміння, що з першої до другої це святий обід, і навіть якщо ти не доробив роботу, то о шостій у тебе закінчується робочий день. От більшість працівників адміністрації о шостій вечора вже йде. Для мене це просто дико. Тому що в них завершенням робочого дня є час: п’ята, шоста, або сьома година вечора. У мене та у всієї нашої команди є результат, як показник. І всі люди, які працюють зі мною, або поруч зі мною, вони працюють до десятої, одинадцятої, навіть до дванадцятої ночі, доки не буде досягнуто результату. Тому що завтра будуть нові завдання, на виконання яких теж буде потрібен час. І от поки я борюся от з цим апаратом, я витрачаю купу енергії, яку міг би направити в інше русло. Друге і основне, що нас відрізняє від Дубаї, це технології. Завдяки ним одна і та сама лінія метро може бути побудована за, грубо кажучи, рік, або за півроку, або за п’ять років. Ми зараз купили в Київ для метрополітену один із найсучасніших щитів, який досить великий у діаметрі, і який дозволяє проходити метро в два рази швидше у порівняні до попередників. Але нам для цього потрібно було знайти кошти, його купити та інтегрувати цю технологію. Тепер метро будується в два рази швидше. Якщо ми говоримо про технології, то технології, за якими будується Подольсько-Воскресенський міст, були закладені ще за наших попередників. Міст будується двадцять чотири години на добу. Ми вилізли із шкіри, але дістали необхідні додаткові мільярди гривень до бюджету для того, щоби цей міст був профінансований без затримок. І при цьому всьому раніше, ніж за декілька років він буде готовий. Ми змогли зменшити, грубо кажучи, з чотирьох до трьох років термін будівництва. Але менше технологічно, і просто фізично не можливо зробити. При цьому зараз ми ведемо переговори з однією з китайських корпорацій, яка має найсучасніші технології. Так от вони говорять, що вони готові взяти будівництво мосту по ціні вдвічі дешевшій протягом максимум одного року. І це буде вже нашою командою зроблено! Я можу вам навести й інші приклади. Наприклад, сміттєспалювальний завод. От скільки ходили, розказували, скільки кожна людина, яка їздить у той район, або їздить в аеропорт, проїжджаючи Харківський масив, закриває вікна, виключає забір повітря повністю блокується і закриває ніс, щоби переїхати цей масив. Я уже не говорю про тих людей, бідних людей, які там живуть. І нічого крім балачок за останні п'ятнадцять років, чи за десять, як там був цей запах, так він і залишився. Нічого ж не змінилося? Нічого. З одного боку, здається, що й ми прийшли і нічого не змінилося. Але, з іншого боку, за минулий рік проведені кінцеві переговори, закінчена програма будівництва двох нових сміттєспалювальних заводів, і протягом півтора року, максимум, через два роки, ще за нашої каденції, буде запущено новий сміттєспалювальний завод, біля якого будуть квіти рости, і можуть діти гратися. Можна питання щодо того, що більшість часу займає погодження документації. Чи не боїтеся ви того, що документи, які ви вже залишили за собою як секретар Київської міської ради, рано чи пізно будуть переглянуті? Про це, до речі, говорить і Юля Тимошенко, «починаючи від рішень сесії, і закінчуючи людьми, які, як вона вважає, мусять відповідати за злочинне пограбування Києва»? Це була цитата. Я вже казав, і підкреслюю ще раз, що я не був, не є і не буду виступати в ролі адвоката будь-яких підприємств, які зверталися до Київської міської ради чи-то відведення земельних ділянок, чи-то інших майнових питань. Я не збираюся бути адвокатом чи лобістом будь-яких депутатів, які мають відношення до тих чи інших структур. Я відповідаю за те, щоби кожен процес, який відбувається, був рамках закону. Щоби кожен документ пройшов встановлену процедуру, від початку до кінця відповідно до чинного законодавства. Тепер що стосується усіх заяв, у більшості своїй популіських з боку нашої опозиції. Я особисто взяв усі без виключення справи та рішення Київської міської ради, які піддавалися тому чи іншому, будь-якому сумніву, направив їх до Генеральної прокуратури України, до прокуратури міста Києва, до Міністерства внутрішніх справ, яке, гадаю, з особливою увагою та ентузіазмом вивчає всі без виключення справи. І рішення від першого жовтня по земельним питанням також відправили? Всі без виключення рішення. І висновки повинні бути зроблені компетентними органами. Якщо вони скажуть, що треба внести ту чи іншу поправку, то я очолю процес будь-якої відміни будь-якого рішення. Якщо ж таких рекомендацій не буде, то я не ініціюватиму відмін рішень. Бо відміняти або приймати будь-які рішення по бажанню будь-якого представника опозиції, якому важливо просто щось критичне сказати, а не нести відповідальність за такі рішення, я звичайно, не буду. По мірі надходження певних результатів, я буду давати коментарі і робити відповідні кроки. А поки немає жодної юридичної підстави для відміни рішень Київради. Рішення сесії від першого жовтня підписані мером? Оскільки це було першого жовтня, і вже пройшло чотири місяці, думаю, що абсолютну більшість рішень він підписав і вони вступили в дію. Тобто вони вже набрали чинності? Після публікації, звичайно. Ми це запитуємо, бо до Київради з цього приводу позивається Віталій Кличко. Я ставлюся з великою повагою до цієї людини, але це окрема тема – мої стосунки з ним. Віталій Кличко, по-перше, ні з ким не позивається, просто з ним працюють політтехнологи, яким не важливий результат, а важливий процес. І Віталій Кличко у даному випадку виконує роль коментатора. Але Віталік і Володя – мої товариші. Я ставлюся до них з великою повагою, і маю стосунки і з Віталіком, і з Володимиром довші, ніж наше перебування у Київській міській раді. Я ціную і шаную їх як боксерів-патріотів. Та я вважаю, що Київ і Україна – це не Каліфорнія. І варіант, який у Америці можливий з Арнольдом Шварценегером, в Києві не пройде. От коли у нас уже будуть побудовані дороги, сміттєспалювальні заводи, вирішені усі господарські проблеми, тоді нехай за цей пост борються люди, які мають більшу чи меншу пізнаваність: актори, боксери чи співаки. Тобто ви не збираєтеся відповісти Віталію на фразу: «ви такий маленький, а вже такий нахаба»? Якщо мій товариш був недостатньо толерантним і не зміг знайти у собі мужності стримати свої емоції, це не дає мені права таким самим чином реагувати і ставитися по відношенню до нього. Які у вас стосунки з Віктором Андрійовичем? Чому ви з ним іноді зустрічаєтеся не у присутності Леоніда Михайловича? Наприклад? А, наприклад, по «Еліта-центру», коли люди голодували, Президент же з вами зустрічався, Леоніда Михайловича там не було? Ні, Президент зустрічався не зі мною, Президент зустрічався з групою людей. Дивіться, у Леоніда Михайловича є енна кількість заступників, на кожного з яких покладені певні права та обов’язки, і в даному випадку, оскільки, проблема «Еліта-центру» мала певну політичну складову, то на зустрічі був присутній я. Як людина, яка більше відповідає за механізми роботи, Голубченко Анатолій Костянтинович був присутній, бо був відподальний за реалізацію і за конкретну виконавчу дисципліну по вирішенню цього питання. Більше того, пройшов той час, коли стосунки були визначальними у політиці, або в якійсь реакції Секретаріату Президента. На сьогоднішній день Президент визначається виключно в залежності від результатів роботи. Якщо він бачить зауваження, то якими б не були стосунки, ці зауваження виливаються в конкретні дії і дістається усім, включаючи нас, по перше число. І жодні стосунки хороші, чи погані ніяких чином на це діло не впливають. І це велика, скажімо так, перемога, яку вніс у сьогоднішній політикум здорового глузду і Президент, і Віктор Іванович, як очильник Секретаріату. Дозвольте повернутися до питання вашої декларації, яка була опублікована на сайті «Главреду». Декларація за 2007 рік буде суттєво відрізнятися від декларації 2006 року? Я хотів би зауважити, що я своїх декларацій не приховую, і мої декларації оприлюднені з 2001 року. Кожна з цих декларацій відображає позитивні фінансові результати. Я був людиною не бідною і на момент, коли я став депутатом. Ви можете навіть розповісти історію першого мільйону? Так, звичайно. Я маю фахову підготовку з економіки та теорії ймовірності. Я був причетний до ринку цінних паперів, фондового ринку і ринку нерухомості. Був час, коли рентабельність сягала п’ятисот — тисячу відсотків річних. Ось так і заробив. Моя ерудиція, інтуїція і та спеціалізація, яку я отримав в освіті, мені допомогли конвертувати це в конкретні економічні результати. Скільки в Київраді мільйонерів, ви знаєте? Ніколи не рахую чужі гроші. Але судячи по тих машинах, які приїжджають у двір Київської міської ради на пленарне засідання, таких людей не мало. Для прикладу, більшість забудовників Києва є депутатами Київради. А ви не виявите таку ініціативу, щоби кожен з депутатів, припустимо, оприлюднив свою декларацію? Я не те, що виявив, я став ініціатором і прийняв рішення нашої фракції, що всі члени нашої фракції і заступники міського голови публікують свої декларації публічно, для того, щоби вони були зрозумілими. Те, що стосується депутатів Київської міської ради, то я звернувся з ініціативою до всіх депутатів з проханням продемонструвати свою прозорість, публічність і оприлюднити свої декларації. Ви будете сміятися, але найбільше за всіх публікування декларації бояться представники опозиції, оскільки вони ведуть такий спосіб життя, який нічим за своїми зовнішніми ознаками не відрізняються від депутатів більшості, але на камери вони говорять інше. Тобто у них лукавства більше, ніж у депутатів більшості. І так завжди у житті: одні працюють, інші – хитрують… http://glavred.info/archive/2008/02/25/100449-3.html http://glavred.info/archive/2008/02/25/100449-3.html |
|
 |
||||||||||||||
Остання конференція:
